Cross-border Cooperation Program Poland-Belarus-Ukraine 2014–2020 Logo - back to the main page of the website
    • english
    • polish
    • by
    • ua
    • шрифт

    • A
    • A
    • A
PBU in numbers2_oczyszczalnie карта проєктів

Історії з проектів 24. Душа лемківського краю

21 / 12 / 2021

 

Проєкти, реалізовані в рамках Програми транскордонного співробітництва Польща-Білорусь-Україна 2014-2020 – це не лише показники, бюджети, звіти та платежі. Хоча вони є невід’ємними елементами будь-якого проєкту, та кожен з них приховує, перш за все, конкретні ідеї, цінності та мрії людей, які дані проєкти реалізовують, а крім цього розповіді тих, хто отримав користь від їхньої реалізації.

Ми хочемо ознайомити вас з деякими з них через «Історії з проєктів» – цикл, у якому ми показуємо людський (але й також «тваринний» – як, наприклад, у 1-й, 13-й та 14-й розповідях) вимір наших вибраних проєктів. Запрошуємо вас ознайомитись із ними!

Село Зарічово потопає у зелені та квітах.  Проминаючи нові ошатні будинки, наближаємося до старої хати на невеликому горбочку. Помальована в блакитне, з солом’яною стріхою, вона наче зійшла з сторінок шкільного підручника. А однак як органічно вона виглядає на тлі гористого краєвиду!

Ми прибули сюди не на екскурсію: за кілька хвилин тут розпочнеться театралізоване дійство – відтворення обряду лемківського весілля у рамках проєкту ETHNOTOUR.  Тут порядкує група жінок в однакових народних строях – блакитних спідницях і вишиванках. Це - народний ансамбль «Лемківчанка», співоча душа цього села, вони співатиметь на весіллі і задаватиме тон всьому процесу.

Дійство починається плетінням вінка, що супроводжується обрядовою піснею «Вийся, віночку», схожою на молитву. Коли роботу завершено, лунає весела пісня, і всі танцюють у колі. Протягом всього обряду ліричні пісні чергуються з веселими, поважні слова – з жартівливим діалогами, також танці, пригощання, дарування, як і годиться на весіллі.

Здається, не всі тексти прописані у сценарії, дещо з’являється спонтанною У постановці не відчувається штучності, пісні й обряди не є чимось архаїчним для виконавців дійства. У наші дні тутешні весілля лише трохи доповнились сучасними елементами. Навіть якщо все відбувається не біля сільської хати, а в модному ресторані, а молоді та гості вбрані в сучасний одяг, все одно тут лунають народні пісні. Щоправда, мало хто знає стільки пісень, як жінки із «Лемківчанки» - у їхньому репертуарі їх десятки.  А окрім пісень, вони можуть поділитися своєю неймовірною історією.

Ця історія розпочалась у 80-х роках минулого століття і вона пов’язана з цією старою хатою. Місцева вчителька, Жанна Сухоліт, вирішила облаштувати тут музей «Лемківська садиба» і запросила  місцевих жінок допомогти їй. Під час роботи жінки співали народних пісень і, вражена їхнім співом,  Жанна запропонувала створити ансамбль. Це був початок великої справи! Співачки самі підбирали і опрацьовували репертуар, проводили регулярні репетиції. Вони також самостійно виготовили костюми на основі старовинних зразків. Вони радо виступали на різноманітних масових заходах, зустрічали піснями групи іноземних гостей,  заявили про себе у кіно – вони брали участь у зйомках сцен весілля у художньому фільмі «Жменяки»(1986 рік);  побували з концертами у різних містах України а також за кордоном, зокрема, у Німеччині та Словаччині. Традиційно,  щороку на 7 січня колектив співає давні різдвяні коляди. Також "Лемківчанка"  виготовляє традиційні весільні вінки з барвінку для молодят.

Зараз нечасто зустрінеш таке – щоб люди просто збирались разом і співали пісні свого минулого.  Співали не тому, що мають професійний інтерес до цього  - мистецький  чи етнографічний, а просто для задоволення. А, може, тому, що спів є частиною їхньої природи, чимось таким, що допомагає долати життєві негаразди, тим, що допомогло етнічній групі лемків пройти крізь століття своєї непростої історії з війнами, переселеннями, трудовою міграцією.

Саме ця історія етнічної групи через призму історій простих людей є темою проєкту ETHNOTOUR.  Ці історії – у старих фотографіях, зібраних для виставки «Про людей, для  людей».  З них на нас дивляться лемки - селяни, ремісники, священики, військові. Якщо придивитися, можна навіть побачити певну схожість з обличчями відвідувачів виставки – мешканців Перечина і навколишніх сіл. Ця частина Закарпаття, на схилах Бескидів (села Зарічово та Новоселиця на Перечинщині та селах Домашин, Загорб, Лубня, Стричава, Стужиця, Княгиня, Завосино, Верховина Бистра на Березнянщині)  –  традиційні лемківські землі, яким притаманні характерні елементи лемківської культури: архітектура, ремесла (орнаментика), кухня і, звичайно, унікальна пісенна культура. І хоча традиційні лемківські пісні зараз співає вся Україна, важливо усвідомлювати, що витоки цієї культури – саме тут, на Лемківщині. Приналежність до своєї землі, відчуття єдності із своєю спадщиною, певна органічність у відтворені традиційного - це, напевне, і є секрет особливого чару народних музикантів і співаків.

«Лемківчанка» дивиться на нас із старої фотографії 1987 року. Святково вбрані, усміхнені, жінки позують на тлі «Лемківської садиби». Всі вони вже відійшли у кращий світ. На зміну їм прийшли нові талановитими учасниці, які продовжують розпочату справу. Віримо, що завдяки таким неймовірним людям прекрасна лемківська пісня буде збережена для майбутніх поколінь, і що її співатимуть та слухатимуть ще багато років.

Більше інформації про проєкт ETHNOTOUR можна знайти тут.

Галерея

Project story 24

Чи була ця сторінка корисною?

Дуже корисно
Дуже корисно
Може бути корисно
Може бути корисно
даремний
даремний